Семінар педагогів-організаторів «Коли, як і де виховувати патріотизм?»
21 березня 2016 року Будинок дитячої творчості Шевченківського району м. Києва спільно з бібліотекою №135 підготували та провели семінар-практикум для педагогів-організаторів навчальних закладів Шевченківського району на тему: «КОЛИ, ЯК І ДЕ ВИХОВУВАТИ ПАТРІОТИЗМ?».
Організатор та рушій заходу, завідувачка організаційно-масового відділу Будинку дитячої творчості Шевченківського р-ну, Котеля Тамара Мефодіївна (до слова, педагог, який виплекав не одне покоління), виявилася саме такою, як і бажалося - щирою, свідомою, наполегливою. Вона і відкрила семінар та, власне, і концерт за участі "старожилів" проекту
- учасника бойових дій в Афганістані, волонтера, виконавця авторської пісні, поета, письменника В’ячеслава Купрієнка, юної волонтерки, виконавиці народної та сучасної української пісні Юлії Вітранюк та автора лірики болю і надії Тетяни Яровициної.
Кожен з учасників концерту зробив свій унікальний творчий внесок у внутрішні світи педагогів, дібрав необхідних слів та інтонацій, аби бути почутим.
Непростий захід, в якому цього разу з огляду на обмежений час була відсутня звична лірична складова, яка додає снаги глядачам. Треба віддати належне аудиторії. Люди непростої професії були уважними. На обличчях читалися одночасно і відгук, і процес осмислення того, як донести подібну інформацію дітям.
Справді, цікаво, ЯК говорити з дітьми про патріотизм, аби не передати куті меду і аби не скалічити юні душі надмірними реаліями... Питань багато. Відповідь одна - ЩИРО, без папірця, очі в очі. При цьому, діти мають бачити безмежну любов у тому, хто їх навчає любити. Інакше всі слова - пусті. Отже, лише власним прикладом. Про це під час концерту, впевнена, думав не один учитель...
На завершення концерту і в доповнення до семінару автор-колекціонер виставки рушників, заступник головного редактора газети "Справи сімейні", Людмила Іванівна Грабовенко розповідала про свої маленькі святині і обереги, про те, як магнетично діє на воїнів на передовій хустка, яку протягом 300 років 12 поколінь передавали у спадок власним дітям... про рушник-сучасник Великого Кобзаря... Такі речі мають дійсно сакральне значення...