ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: Малюємо фарбами «Руду Кицю»

 

(група початкового рівня навчання)

Гурток «Виготовлення сувенірів»

керівник Наталія Юрченко

 

 

 

 

Мета:

-         навчити малювати за зразком;

-         виховати бережливе ставлення до матеріалу, що використовується;

-         розвити творче мислення, уяву.

Завдання:

-         підготувати відповідний ескіз, який допоможе потім під час роботи

-         правильно підібрати кольори, щоб вийшла об’ємна і ніби справжня робота.

Необхідні матеріали:

-         → фарби;

-         → пензлики (бажано два, товстий і тонкий);

-         → простий олівець;

-         → палітра;

-         → баночка для води;

-         → вологі серветки;

-         → гумка;

-         → альбом або папір для малювання.

 Короткі теоретичні відомості.

Сьогодні існує досить мало людей, які хоть раз у своєму житті не гладиди кота чи маленьке кошеня. Найбільше цих пухнастиків люблять діти. Їм подобається з ними гратися, запускати пальці у їх шерсть, а часом і просто тягати за хвоста, навіть не розуміючи, що їх так можуть поцарапати. Також людей подобається їх муркотіння, коли вони труться об ноги, а також ніби топчуть лапками.

До сьогодні достеменно не відомо, від чого котики починають муркотіти, чи то від задоволення, чи то від насолоди, чи то від гарного настрою. Але кіт ніколи не буде муркотіти, якщо він розлючений, скоріше буде кидатися та кусатися.

Кіт свійський, як і його родич кіт дикий (ліслвий) – невеликий ссавець ряду хижих. Всі представники роду котячих мають струнке тіло, гострі зуби, чудовий зір та нюх, добре пристосовані до полювання на менших тварин. Однак, коти, у порівнянні з дикими родичами, втратили смак до цукру. Хоча коти й полюють на одинці з дикими родичами, вони є соціальними тваринами, що використовують численні засоби комунікації, у тому числі вокалізація, феромони, мову тіла.

У питанні походження домашньої кішки чи кота залишається багато загадок. Дотепер не відомо, пішла вона від одного або декількох пращурів. Вихідним та, ймовірно, основним пращуром усіх порід і різновидів домашньої кішки прийнято вважати дику північно-африканську лівійську або степову кішку.

Біологи натуралісти описали її як вид наприкінці ХІХ століття.

Коти легко пристосовуються навіть у дорослому віці.

Коти та кішки бувають найрізноманітніших окрасів, та порід, це і бенгальські, і сіамські, і сфінкси, і мейнкуни, і перси та багато інших.

Для кожної з цієї порід характерні лише свої особливості та забарвлення, а також поведінка.

Кожен хто надув завести собі котика, вибирає кошеня за своїм темпераментом.

Та не зважаючи ні на колір шерсті, ні на породу, звички для господарів він найкращий домашній улюбленець.

Про котів можна говорити та писати безкінечно, це не зменшить їх красу та повагу, а навпаки збільшить любов людей до них.

Тепер давайте спробуємо намалювати одного з представників цих пухнастиків.

Отже, починаємо…

Перш ніж ми почнемо, давайте пригадаємо правила поведінки під час використання фарб:

не стрибаємо коло стола де знаходяться фарби та баночка з водою;

не штрихаємо оточуючих пензлем з фарбою (від одягу фарба погано відпирається);

не кидаємося фарбою;

не виливаємо воду на підлогу та на роботу;

після завершення роботи обов’язкового прибираємо робоче місце.

 Послідовність виконання роботи:

 Готуємо всі матеріали для роботи. Беремо простий олівець та гумку й починаємо робити легенький ескіз нашої майбутньої роботи.

  

 

Починаємо малювати з мордочки тваринки. Спершу малюємо ніс, потім ніби посмішку та додаємо очі.

   

 

Промальовуємо далі тулуб тварини, лапи, на лапах промальовуємо подушечки, вуха, хвіст та два знати: оклику та запитання. Ніби наша киця трохи здивована. Робимо все тонкими лініями, щоб за потреби можна було легко витерти гумкою.

  

 Промальовуємо фон, він може бути як зеленим, так і бірюзовим (на палітрі змішуємо синій та зелений кольори, але обов’язково чистим пензлем). Починаємо фарбувати зверху, поки верх сохне, ми можемо спокійно працювати з низом.

  

 На тонший пензлик набираємо оранжеву фарбу та рисочками промальовуємо весь контур тваринки.

Не чіпаємо фарбою животик та лапки, вони будуть іншого кольору.Тепер зафарбовуємо весь тулуб киці оранжевою фарбою. Чистим пензлем набираємо білу фарбу та починаємо промальовувати лапи. Червоною фарбою малюємо носик. Очі також промальовуємо білою фарбою.

 

  

 Червоною фарбою малюємо подушечки на лапах. А також білим кольором малюємо весь животик тваринки, але робимо так, щоб було видно мазки пензлика, цей ефект потім допоможе нам зробити шерсть більш живою та справжньою.

  

 На кожному етапі роботи фарби можна сказати не жаліємо, щоб не було видно олівця, якщо сильно ним навили під час виконання ескізу. Очі нашій киці фарбуємо чорним кольором. Також ледь помітно чорним кольором виділяємо рот (посмішку) тваринки.

На палітрі змішуємо білу та чорну фарбу. Тоненьким пензлем - чорною або сірою фарбою обводимо лапки киці. На животику промальовуємо рисочки, це темніша шерсть. Гарно миємо пензлик та набираємо білу фарбу, нею ми промальовуємо рисочки по всьому тулубу тварини. Також білою фарбою ставимо крапочки на очах, лапах – це відблиски. (відбите сонце чи світло).

  

  Промальовуємо вуса коту, та додаємо ще трохи темних шерстинок, наприклад, коричневих.

 Над головою киці промальовуємо два наших знаки (жовтим кольором) та даємо нашій роботі гарно підсохнути. Після того як робота підсохла, її можна вставити у рамку та повісити на стіну. Вона стане прикрасою Вашої кімнати.

 Готова робота

  

 Даний план-конспект заняття буде корисним для педагогів образотворчого мистецтва, керівників гуртків образотворчого мистецтва і можливо педагогів групи продовженого дня.

 

Список використаних джерел:

Інтернет ресурси, режим доступу: https://sites.google.com/site/vseprokotiv33/home/zagalni-vidomosti-pro-kotiv

Інтернет ресурси, режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D1%82_%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9